
Виявилося, що відсутність рецепторів до цього гормону уповільнює встановлення дружби, але не має суттєвого впливу на романтичні стосунки.
Що досліджували науковці?
- Група дослідників під керівництвом Annaliese Beery (UC Berkeley) та Devanand Manoli (UC San Francisco) працювала з луговими полівками, яких генетично модифікували так, щоб у них не працювали рецептори окситоцину. Джерело: PubMed
- Використовували поведінкові тести, щоб оцінити, як швидко тварини формують уподобання між знайомим побратимом і незнайомцем.
- Застосували «сценарій вечірки»: групу тварин розміщували в окремих кімнатах, де вони могли вільно взаємодіяти. Дослідники спостерігали, чи зберігаються дружні зв’язки при появі нових незнайомців.
- Також вимірювали, як часто тварини натискали важіль, щоб потрапити до друга, партнера або незнайомця — тобто оцінювали мотивацію до спілкування з тими, кого вони вже знають.
- Для біохімічної частини використали наносенсори, розроблені в лабораторії Маркіти Ландрі (UC Berkeley), щоб відстежувати вивільнення окситоцину в nucleus accumbens — ділянці мозку, пов’язаній із соціальним задоволенням.
Ключові результати — дружба vs романтика
Ось що вдалося з’ясувати:
- Полівки без рецепторів окситоцину формували дружні зв’язки значно повільніше. Звичайні тварини вже за день віддавали перевагу знайомому побратиму, тоді як мутантам потрібен був майже тиждень.
- Коли з’являлися нові незнайомці, звичайні полівки залишалися поруч зі своїми «друзями», тоді як мутанти змішувалися без вибору.
- У тесті з натисканням важеля звичайні самиці працювали активніше, щоб потрапити до друга, тоді як мутантки виявляли різницю лише щодо партнера.
- У мутантів спостерігалося зниження секреції окситоцину та менша кількість точок його вивільнення у nucleus accumbens.
- Романтичні зв’язки все ж формувалися, але повільніше та менш вибірково.
Чому це важливо для людей?
Хоча дослідження проводили на тваринах, його результати можуть бути корисними й для розуміння людської поведінки:
- Вибірковість у соціальній поведінці може залежати від роботи системи окситоцину та його рецепторів.
- Відмінності у швидкості формування дружби або мотивації до неї можуть бути пов’язані з активністю цієї системи.
- Це важливо для розуміння станів, за яких виникають труднощі із соціальною прив’язаністю — наприклад, при аутизмі або тривожних розладах.
- Окситоцин радше прискорює та зміцнює соціальні зв’язки, ніж «створює» їх з нуля.
Обмеження та перспективи подальших досліджень
Варто враховувати, що:
- Дослідження на тваринах не завжди можна прямо застосувати до людей.
- Генетичні зміни можуть впливати на розвиток мозку та компенсаторні механізми.
- Соціальні контексти у людей набагато складніші й важче піддаються точному вимірюванню.
- Потрібно досліджувати роботу системи окситоцину у дорослих і її потенційні терапевтичні можливості.
Висновок
Окситоцин і його рецептори відіграють ключову роль у ранньому формуванні дружби. Вони допомагають тваринам швидше визначати, з ким варто підтримувати близькість. Відсутність рецепторів не заважає формуванню романтичних зв’язків, але робить їх повільнішими й менш вибірковими.
Відмова від відповідальності: Ця стаття має виключно ознайомчий характер і подає результати наукового дослідження. Вона не є медичною порадою. Якщо ви маєте труднощі із соціальною або емоційною близькістю, зверніться до кваліфікованого фахівця.