Коли ми бачимо, як інші люди позіхають, наша здатність швидко помічати небезпечних комах — таких як павуки й таргани — суттєво зростає. Це не лише цікаве спостереження: вчені вважають, що воно є частиною давнього механізму групової пильності, який допомагав людям виживати в потенційно небезпечному середовищі.
Що саме з’ясували дослідники?
- Автори: Ендрю С. Ґаллап та Сабіна М. Возні. Стаття під назвою «Seeing Others Yawn Enhances the Detection of Spiders and Cockroaches» (2024) була опублікована в журналі Evolutionary Behavioral Sciences.
- Метод: учасникам показували відео з людьми, які позіхають, та контрольні відео без позіхання. Після цього вони виконували завдання з пошуку зображень павуків і тарганів серед відволікаючих стимулів. Використовувалася технологія відстеження рухів очей (eye-tracking).
- Результати: після перегляду облич із позіханням учасники швидше виявляли павуків і тарганів; рідше зупиняли погляд на об’єктах, що відволікали; загалом швидкість і точність виконання завдань, пов’язаних із загрозами, зросли. Павуків знаходили швидше за тарганів, адже вони традиційно викликають сильніший страх.
Еволюційні інтерпретації та гіпотеза групової пильності
Дослідники припускають, що позіхання виконує не лише фізіологічну функцію (наприклад, регуляцію рівня бадьорості чи перехід між втомою й відпочинком), а й функцію соціального сигналу. Згідно з гіпотезою групової пильності, коли хтось у групі демонструє ознаки зниження уваги — наприклад, позіхає — це сигналізує іншим, що варто бути уважнішими та компенсувати потенційну вразливість.
Подібні ефекти вже фіксувалися в інших дослідженнях цієї ж команди: наприклад, після перегляду відео з позіханням учасники швидше помічали зображення змій, але не нейтральних тварин, таких як жаби.
Чому саме павуки й таргани?
Павуків у психологічних дослідженнях часто вважають еволюційно значущою загрозою: багато видів є отруйними, а страх перед ними дуже поширений. Таргани менш небезпечні з точки зору отруйності, але асоціюються з ризиками, як-от хвороби, відраза та забруднення. Це дослідження показує, що ефект позіхання виходить за межі «класичних хижаків» і поширюється на ширший спектр потенційно негативних стимулів.
Практичне значення та обережність в інтерпретації
Для широкої аудиторії ці результати можуть бути цікавими з кількох причин:
- вони допомагають зрозуміти, як наша увага реагує не лише на очевидні загрози, а й на тонкі соціальні сигнали зниження пильності;
- можуть мати застосування в проєктуванні середовищ (безпека, археологія, освіта), де важливі увага та швидке виявлення загроз;
- корисні для психотерапії чи досліджень тривожності, адже люди з підвищеною чутливістю до загроз можуть реагувати на такі сигнали по-іншому.
Втім, важливо враховувати:
- невеликий розмір вибірки (приблизно 30 учасників), тому потрібні додаткові дослідження;
- лабораторні умови (відео, зображення) є спрощеними порівняно з реальністю;
- чутливість до позіхання й загроз може відрізнятися залежно від особистого досвіду, культурного контексту, наявності фобій та інших факторів.
Висновки
Нове дослідження підтверджує, що позіхання інших — це не випадкова поведінка, а потенційно важливий еволюційний механізм, який підсилює групову пильність. Коли ми бачимо, як інші позіхають, ми налаштовуємося на вищий рівень уваги й швидше реагуємо на можливі загрози — навіть якщо вони з’являються лише у вигляді зображень павуків чи тарганів.
Це також підкреслює, що наші, на перший погляд, «незначні» соціальні реакції — як-от позіхання — можуть мати глибокий сенс для сприйняття світу та виживання.
Відмова від відповідальності: Ця стаття має виключно інформаційний характер і не є медичною чи психологічною порадою. Людям, які відчувають сильний страх перед павуками, тарганами чи іншими об’єктами (фобії), у разі потреби варто звернутися до кваліфікованого спеціаліста.
Джерела:
- Gallup, A. C., & Wozny, S. M. (2024). Seeing Others Yawn Enhances the Detection of Spiders and Cockroaches. Evolutionary Behavioral Sciences. DOI:10.1037/ebs0000358
- Gallup, A. C., & Meyers, K. (2021). Seeing others yawn selectively enhances vigilance: an eye-tracking study of snake detection. Animal Cognition.
- Gallup, A. C., & Wozny, S. M. (2023). Seeing Other People Yawn Selectively Enhances Vigilance: Conceptual Replication with Lions and Impala. Evolutionary Behavioral Sciences. DOI:10.1037/ebs0000337